Чи треба було роздимати вогонь, де з любов'ю...

Чи треба було роздимати вогонь, де з любов'ю -
Летіли іскристі-слова у небес височінь? -
Щоб потім флюїдів-струмочки лягли над тобою,
Постійно тобі шепотіли: - «коханий, прокиньсь…

Коли неосяжна чуттєвість, як зоряний простір
Витає завжди над тобою, вкриває крилом -
Любовного вогнища, що від душі граціозно,
Тебе пригортає в обіймах – де добре обом…

У смутку, і в радості, щоб утішати сердечко,
Коханого мною, що жив "летаргічному сні"
Не чуєш, не бачиш відверте словесне-гніздечко -
Любові душевній, що мешкає досі в мені.

Тріпочуться струни-душевні, невже - ми не пара,
З тобою коханий? – Прокинься в момент самоти…
Нехай біля тебе з любов'ю співає гітара -
Моя шестиструнна-сердешна озвучить мотив.

Тобі в унісон підспіває пісні всі знайомі,
Прокинувшись, Ти пригадаєш мелодії-птах…
Коли ми зійшлись в перехресті доріг-невідомих,
Де доля блукала твоя і моя у містах.
2019
PS - автор вірша і фото - ТІЮ.
є варіант цього вірша російською - " А нужно ли было костёр раздувать где с любовью! 27.02.2016
http://verhina.avtor.me/note/37586